Не бійся, не вкушу... Поки не дістанеш.

І знову про книжки...

Wed, 03 Sep 2008 17:03:55 GMT

Сьогодні зранку відчувала ейфорію, коли мені прийшла квитанція-повідомлення про те, що замовлені мною книжки вже чекають власницю на пошті. Коли побачила товщину творіння Дереша, Жадана й Андруховича трохи розчарувалась - як брошурка. Прочитаю за 40 хв.
Нарешті отримала зібрання творів Достоєвського - вирішила все-таки читати класику.
Все уявляла як я все це почну читати, думала, яку ж книжку обрати першою. Згадала, що інший клуб на цьому тижні надішле мені Карпу, Покальчука й Забужко. Щаслива...
Михайлюта, викладач укр.літ. швидко розібралася з моїм позитивом, давши нам список літератури, необхідний для навчання. Чому я повинна читати маячню? Не хо!!! Я б і сама розібралась, сама б сформувала свої смаки. Не треба мені В. Дрозд і Шевчук!!! А Марію Матіос вже давно "проковтнула", бо мені це цікаво . Чому студенти не беруть участь у формуванні програми? Чому нам не дають права вибору?
А через ті кляті обов*язкову романи я не знайду часу читати шось нормальне...
Блін.............................................................................................................................................

Гол

Wed, 27 Aug 2008 18:02:41 GMT

Перший, і такий необхідний нам ГОЛ!!! Все-таки люблю український футбол, особливо коли ми виграємо, особливо у жителів дурнуватої Росії

Wed, 20 Aug 2008 11:03:23 GMT

Все- таки я люблю журналістику. Навіть коли я кажу, що ненавиджу професію, навіть коли я думаю, що ненавиджу - все-одно мені подобається ця нелегка справа. Тільки що мені прийшло запрошення від радіостанції - щоб я у них практику проходила, так я від щастя ледь не стрибала по квартирі. Хоча, здавалося, чому б радіти? Ні, щоб останні дні літа спокійно посидіти, так я на неоплачувану роботу поспішаю =)

Маи мысли - мои скакуны

Tue, 19 Aug 2008 20:40:00 GMT

Інколи в голові відбувається ТАКЕ, що треба негайно рятувати нещасну, а то не буде в що їсти. Куди дівати зайву інформацію? Говорити самому з собою? Навантажувати друзів? Або писати в ЖЖ?
Перші два варіанти мені не підходять, точніш перший - ще норм, а от другий... Шкода людей, не винні ж вони, що недобрий час вирішили зі мною френдити.... А над третім задумуюся. Хто читає всі мої писульки? Такі ж як і я! Тому нема чого їх жаліти!!!
Отже, питання перше:
Російська мова. Державна чи недержавна або й ще якась там.
Погодьтеся, круто знати досконало дві мови (ну... якщо це справді так, а не дикий суржик). Закордоном, до речі, російська мова вважається ледь не міжнародною і вперто наступає на п*яти англійській. Але ж ми хочемо, щоб наші балачки звучали лише українською - типу, ми - Українці і все таке. Похвальне бажання, але не можна ж забувати російську. Що робити? Вивчати її як іноземну? Але ж це не досконале володіння, а таке шось - "Мєня звать Юля, я встаю в 8 утра каждый день, делаю зарядку и иду в школу." Набагато ліпше, коли дитина чує російську з народження і запам*ятовує, наче так і треба, а не заводить словнички, типу:
Сахар - Цукор
Кот - Кіт
і не зазубрює інформацію. Але ж, як тобі бути з єдиною мовою в країні, якщо в сім*ях розмовлятимуть двома? Ох, і непросте то питання.

№2
"Ніколи не кажи ніколи"
Бо я вже казала. Ох, і багацько казала - "Я ніколи не робитиму те, не піду туди, ніколи не побачу того". Ледь не все зробила, пішла і побачила. Інколи це, правда, на користь, а інколи, отак сидиш собі й думаєш :"Ото ж мені кара за довгий язик та за те, що людей судила:
"Ох, ти куриш, я - ніколи!"
"Ти зустрічаєшся з росіянином? Я - ніколи!"
"Я ніколи не дивитимусь Букіних!"
"Мені ніколи не сподобається чоловік, набагато старший!"
"Я ніколи не матиму довгих нігтів, їх носять тільки фіфи!"

З усього переліку я, хіба шо немала справ з жителями сусідньої Росії.
І чого так відбувається? Я й досі вважаю, що довгі нігті носять фіфи, Букіних дивляться не зовсім розумні люди, курять ідіоти, а якщо тобі подобається хтось набагато старший - то взагалі маячня. Але все це присутнє в моєму житті, і хоч ти трісни, приносить задоволення...

Не всім пощастило з сусідами

Tue, 12 Aug 2008 21:11:08 GMT

Я ніколи не любила жителів Росії. Якось не склалось. Батьки часто робили мені зауваження, звинувачуючи ледь не в расизмі. Головний їх аргумент : "Всі ми люди". Ні, люди - це ми, а вони - козли (тварюки). Терпіти їх не можу. Бррр...
Звичайно, трапляються там і нормальні, але концентрація козлів на метр квадратний все-таки завелика.
Навіть за кордоном їх не поважають як туристів : "People from Russia are stupid "
Війна в Грузії - остання крапля... Шоб вони там всі показилися.

Роздуми про книжки

Thu, 31 Jul 2008 13:57:39 GMT

Замовила, нарешті, собі "Трициліндровий двигун" Дереша, Андруховича та ...забула третього автора. Та то не важливо. Головне буде куди приліпити автограф Любка, який лежить в моїй шухляді вже з місяць.

Думаю що ж взяти з собою в Египет - певне, щось не дуже розумне, щоб не забивати голову, коли довкола метушаться та кричать, щось не дуже цікаве, бо так можна зачитатися і згоріти на фіг... Потім буде мене сестра кефіром мазати пів-ночі. Візьму який жіночий журнал - і не розумно, і не цікаво.

А що ж робити з книжкою Альони Свірідової, яку мені Книжковий Клюб прислав у подарунок? Я ВЖЕ ЇЇ ТРЕТІЙ МІСЯЦЬ гортаю, ніяк не можу "вкурити" сенс написаного. А не читати не можу - в мене нечитаних книжок дома нема. Викинути? Шкода лісу та й тих 4.50, що я заплатила за доставку.

Минулого року друг Коля мені подарував зібрання всіх творів Каттнера - ціких 1166 сторінок (многабукафф, еге ж?) Після кожного прочитаного твору мені сниться шось скажене. Боюсь читати, але ж, цікаво. Хтоб асіліл і мені переказав?

Замовила ще книгу Достоєвського - тре поступово переходити на класику. "Злочин і покарання" мені (у 10 класі по шкільній програмі) пішов добре, навіть твір потім написала на 11, значить й інше сподобається. Наче все. Ні. Прочитала Самію Шарифф. Нічого така книжка, цікаво, мені пішла за одну ніч (з 24:00 до 6:00), після неї розумієш, шо в тебе не так все й фігово.

Ніяк не дочитаю Марину Меднікову. "Зірка". Там дуже багато дійових осіб, всі кудись біжать і я не встигаю за ними слідкувати.

От тепер все. Щасливого серпня

П.С. Всім, кого додала до друзів, і хто мене не впізнав - я Юля. Майок.

Трохи роздумів

Wed, 07 May 2008 22:16:32 GMT

Ви намагалися шукати в людях, яких ненавидите, щось позитивне? Чи, можливо, ваше ставлення до них зумовлене певним стереотипом? Ні, я не кажу про ту дурнувату білявку, яка вас дратує вже не перший день, я маю на увазі якусь силу, яка уособляє в собі певну енегрію.
Гітлер...
Цікавитися цією непростою особою я почала 2 роки тому, а вивчати - зовсім нещодавно. Хоча, вивчати це голосно звучить.Скориставшись порадою О. Чекмишева про збалансованість подачі інформації я, для початку, придбала 2 книжечки про Адольфа: одну написав близький друг нациста, іншу - російський дослідник.
Звичайно, що одні й ті самі ситуації показані з різних боків.
Одна книга показує Гітлера зі сторони ... звичайної людини: так, він кохав і ненавидів, радів і помилявся. Не їв м*яса, не пив алкоголю. Був делікатним і тактовним. Мудрим та мужнім. До речі, поважаю людей із сильним характером - пів-світу на коліна поставити не кожен зможе.

Можливо, комусь мої слова про позитивні сторони Гітлера напередодні 9 травня здадуться хамством. Так і буде =)

Гм

Sat, 26 Apr 2008 15:49:15 GMT

Это у меня одной не работает сайт и форум ИЖ?

Ми перетворюємося в зануд?

Sun, 13 Apr 2008 15:24:34 GMT

"Фільм "Я-легенда" - чудовий. Прикольні декорації, професійна гра акторів, філософський смисл і ніякого хеппі-енду", - так думала я, ще не знаючи про альтернативну кінцівку для американців. Типу, головний герой помирився з монстрами і пообіцяв їх вилікувати.
Добре, що цей кінець пропонувався лише американцям... Але, деякі українці вважають, що такий фінал був би кращим і для нас: " Альтернативный финал «Я — легенда» изо всех сил тянется к книжной развязке и хоть как-то сглаживает очевидные неровности кинотеатральной версии. Никаких вам дурацких тайников с печными заслонками и нелепого героизма."

А в тому самому альтернативному варіанті "очевидных неровностей" немає? Як може монстр, який вочевидь втратив всі присутні людям якості та рефлекси домовитись з чоловіком? Якою мовою, взагалі, вони говорили? І тим паче, невже у монстрів є почуття і вони можуть кохати? Яка гидота...
Люди, не ведіться на це!!!
Можна ще оживити того прикольного песика, щоб всім стало краще - чого ж засмучуватися через фільм? В кінці зробити так, що всі щасливі і здорові, і взагалі, це все - сон.
Давайте не будемо тупити, а то режисерам доведеться знімати 3 кінцівки: нормальну, для американців та для українців...

Четверта сестра

Mon, 31 Mar 2008 07:15:55 GMT

Чорна комедія...
Така чорна, як смола...
Але така смішна, що я вже рахую хвилини до того, коли подивлюсь її у МОЛОДОМУ ТЕАТРІ вдруге
Переклад Ірванця
У головній ролі - Ірма Вітовська
Ну що може бути краще?
До того ж це пародія на мого улюбленого Чехова
Вистава отримала призи у 4-ох номінаціях, в тому числі й "Краща вистава року"

Обов*язково найближчим часом насолодьтеся цим шедевром!!!

День Радио

Wed, 26 Mar 2008 19:10:58 GMT

Вы когда-нибудь ходили в кинотеатр ТРИЖДЫ на один и тот же фильм? Думаете, это скучно? Вовсе нет...
Фильм "День радио" заставит вас пересмотреть его снова и снова! Тонкий русский юмор оценит уставший от американских комедий зритель. А поклонники таких груп, как "Мумий Тролль", "Ночные снайперы", "ВВ" прийдут в восторг от участия кумиров в фильме.
Всем советую посмотреть! Особенно журналистам!
Я ходила на фильм дважды, но собираюсь пересмотреть комедию и в пятницу))

Зі святом!!!

Sat, 08 Mar 2008 09:51:16 GMT

Смешно...

Mon, 03 Mar 2008 19:10:19 GMT

Сегодня, прогуливаясь по книжному магазину, и выискивая что-нибудь почитать "для души" я наткнулась на стенд с бесплатной газетой. Если чесно, подобными вещами я интересуюсь редко, но кричащая надпись не смогла не заинтересовать мою любопытную натуру. Вообщем, на фоне якро-белой обложки было написано "независимый еженедельник". Не удержавшись, я расхохоталась прям в магазине. Какой-то кошмар! К чему эта надпись? Понятное дело, что газетенку кто-то спонсирует, вряд ли добрый главред выпускает ее за свой счет на благо населения. А раз есть спонсор, значит он диктует усновие (спасибо, Чекмышеву, вбил нам в голову сей факт). А тот, кто дает деньги на подобное безобразие, ясное дело, диктует условие. Так о какой независимости может быть речь? Страшное дело...

Страшна справа

Sun, 17 Feb 2008 18:01:19 GMT

Сьогодні вирушила на перше сяке-таке завдання з фотожурналістики... Мені випало фоткать тролейбуси (я не здивувалась, адже вони мої найближчі родичі, з єдиною різницею: їх можна вимкнути, а мене - нє...)
Так от, пори я червувала за зупинці, чекаючи "вусвтого друга" встигла познайомитися з охоронцем і стати йому, бідолашномі від нічогонеробиння, ледь не найліпшим другом...
Фотки вийшли такі-собі, викладу троньки пізніше, а то хтось може вкрасти, і прощавай, п*ятірка)))

Обережно!!! Я на лижах

Fri, 15 Feb 2008 17:48:06 GMT

Щось давненько я сюди не писала... Та це не дивно - канікулии, хотілося дати змогу очам відпочити від клятого компа, щоб вони на початку нового семестру не полізли на лоб.
Щодо канікул - здійснилася моя мрія - я навчилася кататися на лижах... Той, хто знає про мене дещо більше, ніж ім*я-прізвище, зараз повинен здивовано почухати голову. Юля на лижах??? Ні, то неможливо...
Вона навіть ходити нормально не може (колись, відправившись в путь до сусіднього будинку за кефіром, впали з третьої сходинки, покотилась, розірвавши джинси та побивши лоба) ... А тут лижі
Ги! Ще й як!!! Пару разів, правда, валялась під ялинками, та то ж неважливо))

А тут я вже лежу... А всі інші позують)))

А баба Яга - проти!!!

Mon, 14 Jan 2008 08:59:47 GMT

Підводячи підсумки навчального семестру, я дійшла до печальних висновків: ми ні фіга не читаємо!!! А якщо читаємо - то якусь маячку.
А в новорічні свята, дорвавшись до книжок, які, вже мабуть пилюкою припали, я вирішила прочитати щось "для душі".
Першою моєю жертвою стала дитяча казочка, щось типу Гаррі Поттера, "Артур та Мініпути" Люка Бессона.
Перші дві частини сподобались, навіть дуже, а от третя й четверта викликала дратування - замало сюжету, забагато зайвих описів природи. Не книжка, а екологічний журнал.
Потім прочитала пару оповіданнь з Каттнера, мені навіть сподобалось, хоча фантастику не люблю.
Зараз відкопала "Солодку Дарусю" і намагаюсь проковтнути якомога швидше - щоб іншим книжкам вистачило канікулних днів.
В мене ще й Дереш валяється, закопаний під тоннами ксероксів. Придбала я його 100 років тому, коли купляла Нечуя-Левицького "Хмари" за наказом Боярської Л.В.
Ну все, я заторкнула болючу тему... За навчальний симестр я начиталася такого!!! І Мадлен Олбрайт, і "Шахівницю", і "Галактику Гутенберга "бррр, це найгірша книжка і моєму житті (ну не люблю я читати чужі думки, в мене й своїх забагато), і Юрія Лаговського, чи як його там... Навіщо мені це все? Жодна книжка мені не знадобилася... Кажете, для загальної ерудиції? В мене для загальної ерудиції лежать томи улюблених поетів: Ахматової та Тютчева, подаровані мені на Нов ий рік!!! Ніяк руки не доходять... Ще й Ахматова почала рецензії писати... На Пущкіна. Я як згадаю подібну статтю Ліни Костенко "Генії в умовах заблокованої України" в газеті "Літературна Україна" за 1992 рік, яку я конспектувала в бібл ім. МАксимовича.... То мені вже нічого не хочеться.
А де такий предмет як зарубіжна література? Це ж знущання!!! Якщо ми не будемо читати твори Умберто Еко, Кафки, Бальзака, то я влаштую страйк!!!
Шановні викладачі!!! Будь ласка, давайте нам читати щось сучасніше, ніж Велесова книга, щось цікавіше, ніж Галактика Гутенберга!!!

До речі, в мене сьогодні іспит, побажайте мені удачі!!!

Ам. Бо.

Tue, 25 Dec 2007 19:49:53 GMT

"Не бійся, не вкушу, поки не дістанеш"
Ти дістав. І я вкусила.

Розчарування року? Дико, і в той час цікаво. Дико – бо ти сам винен в усьому, єдине що – ти не передбачив моєї реакції на ситуацію. Ти не знав мене зовсім.

Цікаво – бо фігня, що сталася для тебе є подією. Подією року. Тобі не байдуже. А це говорить про багато речей.

Навіщо тобі я? Така цинічна, зла… Та, яка ніколи не пробачає помилки. В мене сильний характер, який ти б не зміг підкорити. Ніколи. Ти слабший.

Ми з тобою досить різні для спілкування. Те, що є нормальним для мене є аморальний для мене. І навпаки. Ми не змогли б довго спілкуватися в будь-якому разі, і це повинно було статися. Інше питання в тому – як до ситуації поставився ти, і як я. Мені байдуже. Чесне слово.

Всі мої друзі й знайомі, - люди, які в чомусь кращі за мене, люди, в яких я маю чогось повчитися, які змінюють мій світ, роблять його досконалішим. Мені з такими цікавіше. Ти – не така людина. Але ніхто не винен.

Це не ти, а я погана. Я зізнаюся в цьому. Я маленька гидота, яка не дає спокійно жити нормальним людям. Ти правду сказав, що мій ЖЖ-нік повністю виправдовує мою сутність. Я злюча.

І нащо тобі спілкуватися з такою, як я?

Живи своїм життям, спілкуйся з цікавими тобі людьми, розповідай їм про ті нещастя, які випали на твої тендітні плечі, знайди компанію твого формату.

Щодо мене – мені ось так подобається. Мені подобається бути сильною, керувати ситуацією. Мені подобаються люди, які мене оточують. Але і їм я не пробачу помилок. Та вони їх не роблять.

Забула додати – терпіти не можу невдячність.

І ще одне… Ситуація мені, звичайно, лестить, та думаю, що не до кінця її заслужила . За цей рік ти «втратив» набагато тобі дорожчу людину, ніж я. Переживай за неї.

Якщо є зауваження або ти ж чимось не погоджуєшся – відкоментуй.

нЕВЕЛИКИЙ КРЕАТИВЧИК

Sat, 22 Dec 2007 21:44:14 GMT

Темно й сіро

Sun, 09 Dec 2007 16:19:06 GMT

До мене, хоч із запізненням дібралася осіння депресія((( Чому не зимова? А ти глянь за вікно - де ти там бачиш зиму? Де бачиш веселих дітей, які кидаються сніжками, бігають і дуріють? Коли тебе останній раз збивали з ніг санчата?
Даремно, мандруючи в ІЖ, я проходжу біля школи - і там життя ніби зупинилося - ніхто не цілується, не обнімається, не сміється, як тигидимский кінь (як було за часи мого навчання)...
Ох, згадала неприємне слово - навчання((( За ксероксами, бібліотеками, книжками я не бачу білого, точніше, сірого світу... А результатів не бачу.
І Новий рік якось мене обминає - не відчуваю я святкового настрою...

Журналиская этика

Thu, 29 Nov 2007 23:50:33 GMT

Джинса - заказная статья журналисту, которая оставляет позор на совести и репутации... Недавно, в универе преподаватель проверял нас подобным образом, спросив, кто готов написать статью "Путина в цари" за определенную сумму, которая поднималась до 300 долл. Самое удивительное - желающих было много!!! Слишком много!!!
Однокурсники!!! Вам же по 17 лет - время юношеского максимализма и веры в идеальное будущее - а вы уже в столь юнные года продаете свой талант... Ужасно.
Я решила обратиться к журналистам в поетической форме:

Ну что ж – мы выбрали нелегкий путь
Нам важно знать: где ложь, где суть
Но я прошу тебя, мой юный друг))
Коль ты когда-нибудь захочешь вдруг
Неправдой славу получить,
Обманом долю омрачить, -
Остановись … подумать можно
Ведь жить во лжи нам будет сложно –
Людей доверье обмануть,
в болоте лести утонуть…
Все !!! Выбор твой…
Иди, не стой… Вперед несет дорога нас
Нам нужно жить здесь и сейчас!!!
Беги от грязи со всех ног
И… пусть поможет тебе Бог

Я - щаслива людина)))

Wed, 28 Nov 2007 21:27:55 GMT

Так, я це можу сказати... Я впевнена)))
Вчора отримала фотки зі всіх гулянок за останні пів-року... Ох...

Моє день нарождення
Липень 2007

День студента

Якщо звернути увагу - на всіх фотографіях майже одні й ті самі обличчя - мох вірні друзі, які, хоч, і завжди наді мноб приколюються (бо є чого) ніколи не залишать в біді... Перевірено роками)))

Мини встреча выпускникофф

Sat, 24 Nov 2007 22:44:32 GMT

Вообще, со своими одноклассниками вижусь частенько, но сегодня особенный день - собрались ПОЧТИ все (обязательно какае-то скотина (это я любя) ссылаеться на дела)... Приехал даже Ярослав из МВД, получив долгожданный увал...
...Как хорошо в компании родных мне людей, и когда Леша мечтательно протянул "Вот бы нас всех еще на второй год оставили в школе" все хором, не сговариваясь крикнули "+1" !!!

75-річчя голодомору

Sat, 24 Nov 2007 14:09:01 GMT

Моя свічка запалилася рівно о 16:00...

Будинок навпроти - весь світиться... Я щаслива, що українці виповнили прохання Прехидента, власної совісті та пам*яті

Табу

Mon, 19 Nov 2007 21:58:20 GMT

З сьогоднішнього дня я накладаю табу на такі слова та вирази:
Міф
Масова комунікація
Есе
реферат
Кара-Мурза
Маніпуляція
Костомаров
Модуль
Контрольна
наукова праця
бібліотека ім. Максимовича...

Порушники моєї заборони можуть наштовхнутися на вияв агресії, нецензурних слів, плювання і блювання в їх сторону.

Что есть счастье?

Wed, 14 Nov 2007 21:34:42 GMT

На этот вопрос, который столетиями беспокол мудрецов и философов, постараюсь ответить я...
Усталость охватила меня, пытаясь закрыть веки своею холодною рукою...
Сегодняшний день был полон событий - и приятных и не очень. Но самое важное для меня - я наконец увидела своего любимого друга-однокласника, который выбрав для себя нелегкую професию защитника Родины, живет в казармах МВД. С удивлением обнаружила, что нас с Ярославом "связывает" маршрутка, которая ходит возле моего университета (о своем отношении к этому транспорту , который я стараюсь избегать, я расскажу в следуйщий раз).
В Киеве я ориентируюсь отвратительно, поетому найти то место, где временно проживает мой друг было очень нелегко. Скажу только, что люди у нас отзывчевые, и посылали меня не сразу, пытаясь ответить на мои затутаные вопросы "А скажите"... "а где"... "а что"...
...Как же рад Ярослав был встречи - никогда он так горячо не приветствовал меня... Никогда я е видела, что б у него так блистели глаза. Мы прыгали, обнявшись, как два идиота)))
Мне нравяться парни в форме, она делает их ... мужественее что ли... Но я никогда не проводила параллели, не думала о том, как форма может изменить людей. Вот и сейчас - однокласника было просто не узнать.

... Домой я пришла позно, с промокшими ногами и красными от холода ушами, голодная, злая... Завтра, скорее всего проснусь с температурой. Но это неважно...
Я восторжено рассказывала маме о встрече, и не слыхала как пиликает телефон. Звонил Ярослав - он ПЕРЕЖИВАЛ обо мне, хотел спросить как я доехала. Вот оно есть настоящее счастье - когда о тебе заботяться, когда встречают такими обьятьями, что переживаешь, как бы не задушили, когда просят прийти еще раз... Когда есть люди, которые тебя любят просто за то, что ты есть!