Світова практика боротьби зі студентськими прогулами досягла ледь не космічного рівня. Що тільки не робить університетська влада, аби запобігти «пасуванню» пар і змусити молодь вчитися: ведуть рейтинги відвідувань, відсилають СМС батькам, встановлюють турнікети і видають кожному особисту перепустку, змушують платити за кожен пропуск без поважної причини, а в Китаї навіть навчилися контролювати студентів за допомогою відбитків пальців.

 Після введення Болонської системи в Україні, передбачалося, що статистика відвідувань лекцій значно покращиться, адже новий навчальний процес відбуватиметься і з урахуванням присутності студентів на парах.

Директор Інституту журналістики КНУ ім. Шевченка Володимир Різун підтвердив, що сучасні першо- і другокурсники (студенти, що відразу почали вчитися за новітнім процесом) ходять на пари частіше, ніж їх попередники.

 Але не всі викладачі задоволені ефективністю європейської системи навчання: «Відвідуваність у нас абсолютно не змінилася, - заявив DerZZkiy викладач Запорізького національного технічного університету Володимир Клименко, - Раніше були сесії, а восени та весною - рейтинги для перевірки студентів. Тепер це замінили на 2 модулі, і студенти тепер, окрім у сесійний період, приходять ще на модуль, що посередині семестру.»

 Самі ж студенти зазначають, що прогулюють рідко : «Не розумію, який сенс вступати в омріяний виш, щоб потім не відвідувати його, - говорить другокурсниця Аліна Ходимчук, - Звичайно, я можу собі дозволити не з’явитися на пару без поважної причини, але таке буває досить рідко. Не хочеш ходити на лекції – переводься на заочку».

 З іншого боку, як заявляє молодь, до пасування нею пар призводить … навколишня інфраструктура. Мовляв, біля кожної будівлі ВНЗ можна побачити декілька кафе, закладів швидкого харчування та парків, де так і хочеться погуляти та поспілкуватися з друзями, замість того, аби сидіти в аудиторіях. «Якби не було цієї всієї спокуси, нас би бачили в стінах університетів частіше» - наголошують прогульники.

 Студенти, мабуть, єдиний, такий-собі автономний прошарок населення, на якого не діють а ні погрози з боку викладачів, а ні дамоклів меч у вигляді вильоту з навчального закладу. Тут вже беруть вверх особистий характер та бажання (або його відсутність) досягти успіху. Цікаво, скільки б разів сьогодні мав би сказати Ленін свою культову фразу «Вчитися, вчитися і ще раз вчитися», аби достукатись до голів майбутніх дипломованих спеціалістів..